Займайся хобі і багатій: Як українцю заробити на хендмейді

Після Революції Гідності в Україні відродилася мода на національний одяг і предмети побуту і відбувається справжній бум народних ремесл. Те, що вчора було тільки захопленням, сьогодні може перетворитися на бізнес. Українці вишивають, в'яжуть, плетуть килими, роблять прикраси, працюють по дереву, готують сири, ковбаси і варення і багато хто хотів би започаткувати власну справу, але не знає як. Або хотів б навчитися народним ремеслам і заробляти гроші власноруч і не знає, з чого почати.

Про те, як це зробити, дізнайтеся з онлайн-конференції Depo.ua.

- Розкажіть про ваш проект, яка в нього мета? Яких досягли успіхів за цей час, ви ведете статистику працевлаштованих чи щось таке?

- Наш проект фінансується Європейським союзом і він направлений на розвиток народних традиційних промислів, в кількох областях України і Білорусі. Це прикордонні області, вони покривають район Полісся і ми займаємося як просуванням самої ідеї заняття народними ремеслами як ефективним видом бізнесу, ми проводимо тренінги для початківців і тих, хто вже є підприємцем і розповідаємо їм про ефективні технології продажу власних виробів на різних торгових онлайн-майданчиках і ми надаємо практичні послуги, відкрили хаб в Запоріжжі, де стоїть сучасне обладнання, 3D-принтери і бажаючі можуть ними безкоштовно скористатися, так і різноманітні послуги, пов'язані з просуванням сторінок майстрів, з наданням їм рекламної допомоги по просуванню їхньої продукції на різних онлайн-майданчиках, як українських, так і міжнародних. За півроку реалізації проекту ми провели близько ста презентацій в школах, близько 15 тренінгів, близько 250 майстрів взяли в них участь, як я вже сказав, ми відкрили хаб. Зараз ми консультуємо наших майстрів, які пройшли відкритий конкурс. Щоб надати їм послуги, пов'язані зі створенням їхньої сторінки, професійним фотографуванням товарів, тощо.

- Хтось вже став за цей час успішним підприємцем, відкрив свою справу? Є такі?

- За кілька місяців неможна стати майстром. В нас є майстри, які виробляють вже свої товари, але не вміють їх продавати. Завдяки нашим тренінгам вони відкрили свої сторінки і вже продають свої вироби на Etsy і Amazon. А якщо говорити про нових майстрів, ми сподіваємося, що наші презентації в школах надихнули молодь зайнятися крафтом, хендмейдом і сподіваємося, що в сфері народних ремесл.

- Тобто ви приходите в школу, на уроки і розповідаєте дітям, як добре і вигідно займатися народними ремеслами?

- Саме так наші презентації і проходили, підготовлені спеціалісти і експерти в галузі крафту і народних ремесл приходили в звичайні середні школи наших проектних областей: Житомир, Київська, Рівненська, Чернігівська, Волинська область і в цих школах для старшокласників проводили презентації. Тобто спочатку школярі ставилися прохолодно до цієї ідеї, бо що таке народні ремесла: це нецікаво, пильно, не модно, не сучасно. Але коли наші тренери показували їм слайди і презентації з Amazon, скільки там коштують вироби наших майстрів, в школярів з'являвся дуже великий інтерес, з чого ми зробили висновок, що насправді до сучасної молоді потрібен сучасний підхід. Молодь цікавить можливість заробити гроші і самореалізуватися, і коли вони бачать, що народні ремесла – це дорогий, конкурентоспроможний товар, вони одразу змінюють своє ставлення, ставлять питання і цікавляться.

- А які ремесла ви їм презентуєте?

- Оскільки ми працюємо тільки в кількох областях України і Білорусі, то ми розповідаємо про ремесла, які популярні в Поліссі. Це вишиванка, різноманітні роботи з фарбами, орнаменти. Наприклад, ми не займаємося гончарством, бо в нашому регіоні його нема.

- Як хендмейдеру потрапити у ваш проект? Наприклад, вишиває, чи робить сири. Кулінарія ж у вас теж є?

- Ми не займаємося крафтом. В нас є майстер, який робить традиційні пряники, але це не стільки пряники, скільки виріб мистецтва, тому що вони розфарбовані традиційними орнаментами. Такі види робот в наш проект можуть потрапити. Якщо хтось робить наливки чи варення, це, на жал, не підходить під наші рамки.

Щоб потрапити в наш проект треба бути жителем області, в межах якої він працює, зайти на наш сайт Craft it, і подивитися, які зараз є можливості. Тренінги активні закінчилися, зараз ми надаємо послуги. В нас ще очікується великий тренінг, слідкуйте за нашими сторінками.

- Давайте конкретніше, от наприклад я роблю вишиванки і хочу їх продавати, і я дізналася про ваш проект, що мені далі робити? Які документи потенційний учасник проекту має надати і чи будуть в нього потім якісь зобов'язання, пов'язані з участю в проекті? І що ви можете мені дати, ви мене навчите робити що?

- Ніяких документів, ніяких зобов'язань. Від майстра треба перш за все фотографії робіт, щоб ми розуміли, що це майстер. Коли проводилися тренінги, була заздалегідь дана інформація, була аплікаційна форма, ми відбирали майстрів, що відповідають нашим критеріям. Після цього проходили навчання на різних тренінгах і от зараз їм було надіслано запрошення, можливість взяти участь в послугах, які ми їм надаємо: фотографування, просування, реклама. Від них потрібні тільки бажання, ініціативність, наявність готових робіт і все. Ми не перевіряємо, зареєстрована людина як ФОП чи ні, багато майстрів працюють не як ФОП. Тоді людина може взяти участь в наших тренінгах і отримати від нас низку безкоштовних послуг. Проект працює до кінця січня наступного року, залишилося небагато часу, але я гадаю, на другий тренінг ще можна встигнути потрапити.

- Питання від читача: Чи є у вас програма допомоги атовцям - ветеранам і переселенцям, які захопилися рукоділлям, чи щось роблять. Знаю ветерана, який вишиває картини, іще один плете з бісеру, а переселенці роблять сир. Як ви могли би їм допомогти і що б порадили?

- В нас нема градації на категорії населення, якщо ветеран АТО чи переселенець зареєстрований в проектній області, він може звернутися на нашу сторінку в Фейсбуці, звернутися на наш сайт і ми йому розповімо про наші найближчі заходи. Наш проект не допомагає почати, головне бажання і мотивація. Ми надаємо інформацію, і конкретні послуги, але в цілому – головне бажання і вміння робити якісь вироби.

- Але це мають бути не просто якісь вироби, це має бути пов'язані з народними ремеслами?

- Так насправді в Україні область хендмейду дуже сильно розвинута. Є такий онлайн-ресурс Etsy – це аналог Ebay, тільки для народних майстрів. Цей ресурс з багатомільярдним оборотом доларів присвячений саме продажу хендмейду. Кількість товарів з України займає там 3-4 місце. Попереду нас тільки Німеччина і Англія, і ми на третьому місці з Францією. Я дуже мало знаю таких сфер взагалі в економіці, в експорті, де Україна лідирує. Припустімо Росія на 9 місці.

- А давно ми так?

- Вже кілька років і про це ніхто не знає. Хендмейд в Україні дуже розвинутий в плані експорту і досвідчені майстри це вже добре знають і активно продають. І продажі там достатньо хороші.

Інша справа, чому ми займаємося саме народними ремеслами – народні майстри часто не молоді, вони не знають про інтернет, онлайн-торгівля. Хендмейдери в топі, а народні майстри відстають через те, що не мають навичок в продажах, тому ми їм стараємося активно допомагати.

- Питання від читача: Я вишиваю дуже гарні вироби: і одяг і інтер'єрні штуки, намагаюся продавати, але на українському ринку часто чую, що ні, це дуже дорого. Народ не розуміє, скільки на це іде сил і які дорогі матеріали. Я б хотіла продавати свої речі за кордон, як це можна зробити?

- Дуже правильне питання, це стосується і України, і світу – є вишиванка, яка надрукована як футболка і вона коштує 100 гривень. Справжня вишиванка коштує кілька тисяч. Дійсно в багатьох покупців в Україні виникає питання, нащо я платитиму стільки грошей, і справді в нас дорогі товари часто не користуються попитом. Цим користуються перекупники, які купують товари за безцінь і потім самі перепродають їх тих же самих Etsy і Amazon Handmade. Щоб продавати самому на різних онлайн-майданчиках, треба замовити професійну фотозйомку. Це здається дуже простим, але деякі майстри фотографують на мобільний телефон, гребують освітленням, експозицією і їхні вироби одразу програють, тому що насправді серйозні продавці платять чималі гроші серйозним фотографам, які роблять їм професійну зйомку і тільки завдяки їй виріб продається, бо людина в смартфоні гортає вироби і бачить тільки фото.

Друге – це опис. В нас багато майстрів переводять його в гугл-перекладачі на англійську, опис звучить жахливо, а вони цього не розуміють, бо не знають мови. Опис це друга після фотографії необхідна умова для успішних продажів. Третя – це брендбук. Магазин має бути стилістично оформлений, має бути якась загальна ідея, неможна продавати вироби в різних напрямах, магазин має бути присвячений одному виду товарів.

Є вимоги до магазинів на різних майданчиках. Про це можна почитати на їхніх сайтах.

Далі – в нас нема PayPal. Відповідно, українець не може продавати свої товари на Ebay, тому що не може отримати гроші. Але є багато посередників, які допомагають продавати. Вони беруть демократичні 5-10% і забезпечать процес продажу. В них є юридичні особи, зареєстровані в Європі. Погугліть "допомога у виводі грошей PayPal, їх дуже багато, це законно, вони не аферисти. Просто коли обираєш фінансового посередника, треба дивитися на історії їхніх угод. З ними вже можна продавати. Тобто, якщо є брендбук, професійні фото, нормальний опис і товар – а це не три позиції, а як мінімум десять, то можна робити свій магазин і продавати.

- Тобто треба обов'язково робити свій магазин. Неможна зшити одну вишиванку і викласти її на продаж?

Все залежить від майданчика. Одну вишиванку можна продати на Ebay, там це робиться, але з одною вишиванкою буде дуже складно, це має бути одна дуже дорога вишиванка. Якщо їх багато, то краще робити магазин на Amazon. Треба продавати 10-20 речей одного типу. Наприклад, якщо ви продаєте вишиванки, ви можете ще продавати сукні-вишиванки. а продавати ще наприклад шкіряні ремені, навіть народні – це вже розфокус і мінусові дії, які приберуть їх з топів.

- А ви можете на своїх тренінгах допомогти людині навчитися правильно фотографувати, у вас є перекладачі, які навчать грамотно написати опис?

- Звісно. В нас було 10 одноденних тренінгів, де якраз були різні експерти. Були і фотографи, і спеціалісти по роботі з PayPal, і найуспішніші українські продавці на Etsy і Amazon, була представниця школи експорту "Укрпошти", вона дуже багато нам допомагає. Держпідприємство, але воно активно просуває різні види експорту в Україні, дуже раджу з ними працювати.

Ми робили великий 5-денний тренінг і там спеціалісти вже відомого в Україні проекту British Council, вони тренували як продавати. Це були практичні приклади, як ми створюємо з нуля і продаємо. І в наших практичних послугах є фотографія, розробка брендбуку. Перекладу на англійську в нас нема, тому що майстер теж щось має робити, і перекладача легше знайти, ніж професійного фотографа, який вміє фотографувати якісь вироби для продажу.

- А ці курси у вас записані, ними може скористатися зараз людина, яка не потрапила на тренінги?

- Так, треба зайти на наш сайт або сторінку в Фейсбуці і там опубліковані всі наші тренінги, крім тих, де майстри відмовилися. Є тренінг по фотографії, по PayPal. Таке є не тільки в нас, бо ми фокусуємося на традиційних народних ремеслах, є багато проектів по просуванню хендмейду. Наприклад та ж сама експортна школа при "Укрпошті" проводить тренінги по крафту і хендемеду, вони це теж вважають важливим видом експорту.

- Багато хто каже про те, що попит на українські етнічні вироби за кордоном більший, ніж в самій Україні. На вашу думку, чому так складається?

- Тому що вже багато років як люди на Заході втомилися від китайських товарів, вони однакові, різної якості. Там давно мода на крафт, щоб це було зроблено якісно, своїми руками і оригінально. Вироби українських майстрів – високої якості і ціна дуже низька. Фактично ми за ціною конкуруємо з Китаєм і при цьому це авторські оригінальні вироби.

Сто доларів за вишиванку – це в нас великі гроші, а там – нормальні. Але при цьому наші традиційні народні майстри інколи не розуміють, що там представлені культурні традиції сотень країн і майстрів і неможна виділитися національними і культурними речами. Споживач дивиться на ціну і на якість. От якщо виріб оригінальний, якісний, він читає історію. Тобто в історії, в легенді, вже можна писати що це унікальна Поліська традиція, але першочергово покупець не читає опис. Тобто припустімо всі знають про успіх українських вишиванок, їх показують на тижнях моди, голлівудські зірки в них вбираються, але це почалося не тому, що це українська традиція, ні. Просто в якийсь момент було правильно зроблено піар і їм ці вишиванки сподобалися. Як колись була мода на індійські традиційні сукні, на китайські, зараз – на українські. Це саме мода і вона пов'язана з рекламою, якістю виробів, тільки після цього споживач читає історію виробу.

- І досі тримається мода на українські вишиванки?

- Так, вона досі актуальна, це якраз те, що ми використовуємо в презентаціях для наших школярів, тому що навіть зараз є багато зразків за десятки тисяч доларів – українські сукні.

- Вони класичні, чи виконані в новому баченні?

- Це не повна класика народного одягу, це стилізація

Тобто з одного боку ви підтримуєте народні ремесла, а з іншого – підказуєте народним майстрам, що треба виходити від народного стилю?

Абсолютно вірно, ми провели велике дослідження, ми говорили нашим майстрам, що добре продається.

- От розкажіть будь ласка що, бо були такі питання від наших читачів

- Добре продається, крім вишиванок, меблі – дорога, ексклюзивна, оригінальна ручної роботи. Посуд – дорогий, оригінальний. Біжутерія, шкіряні вироби. Ювелірні – не дуже. З модою все складно, тут треба знаходити посередників.

- А вишитий і в'язаний одяг, якщо не говорити про саме вишиванки?

- Це вже нішева сфера, дуже багато наших майстрів цим займаються, вишивають, наприклад, гаманці, одяг і це добре продається. Один з самих успішних магазинів з України це якраз продаж вишитих гаманців і сумок.

Якщо хочеш продавати свої вироби, з чого починати? От створила людина сторінки у Фейсбуці, написала там про свої вироби, опублікувала фото і свої контакти. Що далі, що ви порадите, якщо людина поки що не планує виходити на закордонний рівень?

Фейсбук продає погано, Фейсбук дуже дорогий. Можна провести локальну компанію, якщо багато друзів в яких багато підписників, але взагалі Фейсбук багато продає. Дуже дорогий виходить продаж. Якщо це великий магазин з великою кількістю товарів, з інвестиціями, Фейсбук може допомогти. Але в цілому це важко, треба продавати на майданчиках. Майданчики в Україні це може бути Crafta.ua, це майданчик, де продається саме хендмейд, є OLX, є Prom.ua - це вже магазин для магазинів. Щоб почати продавати треба фотографії, опис для українського ринку також

- Є якісь особливості, що саме любить український покупець, може є якісь відмінності від торгівлі на Захід?

- Всюди ситуація з рекламою однакова, але в Україні бідніший покупець, важче продавати свої вироби, плюс дуже багато китайських, і люди не розуміють різниці. В україні потрібні більш практичні вироби: меблі, посуд не декоративні. Участь постійна у виставках і ярмарках, велика увага до соцмереж.

- Як зорієнтуватися, яку ціну поставити на свій товар?

- Проводити дослідження, дивитися на ціни конкурентів, розуміти своє унікальне торгову пропозицію і розуміти, що з завеликою ціною не буде обертів. Припустімо, в нас є майстри, які роблять килими. Килим можна робити три-чотири місяці, відповідно там ціна буде велика. Але його можна викласти на ОЛХ на всяк випадок, можна викласти на реалізацію, але може рік-два продаватися виріб. Треба шукати контакти з посередниками, які мають вихід на цільову групу, на багатих клієнтів, які будуть це все купляти.

Коли ти майстер, ти сам встановлюєш ціну на свою роботу, адже у всіх різна кваліфікація. Можна поставити і безумну ціну і чудово продавати, бо багато покупців за ціною і орієнтуються.

- Доволі болісне питання для України – авторське право. Якщо людина створює особливі речі і рекламує їх через соцмережі, як йому захиститися, щоб його ідеї не вкрали інші?

- Це складне питання. Наприклад по вишиванкам багато елементів вже давно є, там складно право власності зареєструвати. Треба розуміти, що Китай в будь якому разі скопіює, що би ви не робили. Треба звертатися до юристів, які займаються правом власності, їхні послуги недорогі. Відносно не дорогі, для когось може це буде дуже дорого і укладати з ними угоду. Але я на початковому етапі не раджу щодо цього турбуватися, бо ринок відкритий і якщо є якась ідея, її все одно можуть вкрасти і ніякі права вас не захистять. Треба робити свій продукт, своє ім'я. В хорошого майстра цінується його труд, його можливість відтворити копії. Майстри старіють і в них нема молоді, яка б перейняла цю традицію. Є хендмейд масовий, а не масовий і з оцим складність.

- А ви можете допомогти досвідченим майстрам знайти учнів?

- Стараємося, але майстри – дуже специфічні люди, багато хто звик працювати сам і не хоче ні з ким ділитися досвідом. Багато хто є доволі категоричним і їм важко працювати з молоддю. В принципі, в будь якого майстра хорошого вже є якась школа, і він бере собі людей в допомогу, але все одно намагається всі свої секрети не розкривати. Це їхній хліб, їхня унікальна торгова пропозиція і вони не налаштовані так вже сильно ділитися.

Майстри стали майстрами ще за часів СРСР, в них нема навичок підприємців, вони не займаються масштабуванням своєї діяльності. Вони звикли, що можуть зробити за тиждень один виріб, вони так вже 20 років і роблять. Їм вистачає, а розширятися вони не хочуть. В них є два-три підмайстри завжди, і в їхніх майстрів так було, і їх це влаштовує повністю. Вони не створюють імперій, не заробляють гроші, не створюють нові робочі місця. Просто такий в них підхід.

- Як же ви тоді школярів заохочуєте цим займатися, в кого вони мають вчитися? Де ви берете для них вчителів?

- Ми розповідаємо їм про ті реальні можливості, які є. щоб піти до майстра, треба, щоб в школяра була якась основа. Ми їм цю основу даємо, наприклад в нас є перелік коледжів і профтехучилищ, які є в регіоні і можуть дати базу. Наприклад, слюсарну.

По-друге, в нашому хабі вони можуть отримати можливість працювати з сучасним обладнанням. Тому що, наприклад, 3D принтер і 3D моделювання – це необхідно для кулінара зараз, багато кулінарних виробів зараз робиться за допомогою 3D-моделювання. Те ж стосується людей, які працюють по дереву. Дизайнери теж мають вміти 3D-моделювати, тому що є різноманітні електронні машини, які друкують по 3D-програмі. Тому ми нашим школярам намагаємося дати загальний огляд і можливість отримати ці знання. Вже маючи підготовку, знаючи про можливості сучасного обладнання їм буде простіше піти до якогось майстра і отримати ручний досвід.

- А де йому знайти цього майстра?

- Ми цю інформацію теж даємо. В нас є база майстрів, ми можемо звести, але це складний процес. Це індивідуальна робота і не всі хочуть нею займатися. Для школярів якраз ми, з одного боку розповідаємо, що народні ремесла – це модно і сучасно, а з іншої – розповідаємо про сучасні можливості хендмейду, про 3D-принтери, лазерне гравіювання, тощо. Ми їм розповідаємо про перспективи, даємо приклади.

Наприклад, людина вчилася в Сорбоні, а на навчання заробляла ковальством. Він робив вироби, продавав їх на різних торгових майданчиках, при цьому вчився в самому престижному виші Франції, став філософом. Йому не заважало вчитися в Сорбоні, при цьому робити щось руками і цим своє навчання сплачувати. Це один з наших меседжів для молоді. Ок, ви станете юристом, економістом, менеджером, щоправда, роботи зараз нема за цією спеціальністю, але ви можете, якщо хочете. Що вам заважає за два роки опанувати базові вміння щось робити руками?

- А якщо наприклад є десь, зараз, матір-одиначка, яка вміє трохи робити щось руками, наприклад, меблі, і вона хотіла б навчитися робити це краще, і потім продавати за кордон, вона може звернутися до вас і ви безкоштовно підшукаєте їй тренера і навчите?

- Так, якщо вона з проектного регіону. Але ми не можемо цього обіцяти. В нас є база, але тут залежить від бажання. Це не тренер, це майстер. Майстер може не захотіти.

- А ви майстрам не платите?

- Ні, це його ініціатива. В нас навчання безкоштовне з тренерами на тренінгах. Майстри в нас проводять майстер-класи. Наприклад, в нас в Житомирі в хабі майстри можуть провести майстер-клас. Але це не навчання. Можна, звісно, домовитися, але це вже в індивідуальному порядку.

- Чи є в планах допомагати людям, які роблять крафтову їжу: сири, ковбаси, соуси, варення.

- Це не в нашому проекті, бо в нас усе ж таки традиційні народні ремесла. Але знову ж таки, якщо людина робить крафт, вся інформація на YouTube по нашим тренінгам є і вона їм підходить. Тільки ще треба знати нюанси з харчовими продуктами, їхнім продажом і експортом. Там є в цьому плані законодавчі нюанси. Але знову ж таки, основи продаж, основи створення магазину, фотографії, розрахунків з контрагентами за межами України – це все для будь яких підприємців з України актуально.

- Якась сертифікація товару потрібна щоб продавати за кордон?

- Якщо ми продаємо це все невеликими партіями на Etsy, наприклад, одне ліжко, то ні. Це оформлюється як продаж від фізичної особи фізичній особі. Якщо ми продаємо велику партію, наприклад, меблів, то так, звісно, в ЄС є сертифікація на крафт, деревину…

- Чи треба реєструватися як ФОП, щоб торгувати на таких майданчиках? Щоб потім податкова не прийшла з питаннями?

- Законослухняний громадянин, який займається підприємницькою діяльністю в Україні звісно має подавати щорічну декларацію і платити податки з тих прибутків, які він отримує.

- Навіть якщо продав одну вишиванку?

- Ну звісно. Навіть якщо він продав три яблука на ринку, в декларації це має бути відображено. А вже чи буде майстер це відображати чи ні – це його справа, ми тут ніяких порад не надаємо.