Сезон відпусток. Куди поїхати цього літа в Україні

Про найцікавіші не попсові місця для поїздок, нові цікаві напрямки і лайфхаки для подорожей Україною дивіться і слухайте під час онлайн-конференції Depo.ua

- Куди би ви порадили поїхати тим, хто хоче відпочивати в Україні, дешевше, ніж в Одесі, але цікаво і з певним комфортом?Щоб був пляж, море і при цьому було де погуляти, що відвідати.

- Насправді рівень цін більш менш, наскільки я знаю, однаковий, якщо говорити про однаковий рівень сервісу. Тобто якщо ви шукаєте тризірковий готель, то будь він в Затоці або в Очакові, це коштуватиме приблизно однаково. Хоча звісно, чим менш відомий курорт, чим складніше до нього дістатися, тим він доступніший. Ми напередодні провели моніторинг цін і пропозицій усіх баз відпочинку і санаторіїв в усіх морських курортах України, підготували відповідний матеріал, можна ознайомитися з великою кількістю цих пропозицій. Я сам був здивований, якщо їхати зараз, можна знайти варіанти за 100 гривень з людини. Звісно, це буде варіант економ-класу, коли зручності на поверсі, або це будуть місця в дерев’яних будиночках із зручностями на вулиці, але загалом, для тих, хто потребує бюджетного відпочинку такі варіанти є і їх багато.

В Україну на моря: Як дуже дешево відпочити на наших курортах і чим там займатися

В принципі, будь яка з областей України, яка має морське узбережжя, може запропонувати такий вид відпочинку.

- Якщо ціни всюди однакові, куди поїхати так, щоб було де погуляти і що відвідати?

- Я би порадив, якщо ви хочете дещо зекономити і мати не тільки можливість полежати на пляжі, а й щось подивитися, а ще й розраховуєте на гарну гастрономічну програму, звернути увагу на селище Приморське Кілійського району Одеської області – це буквально 15 кілометрів від Вилкового.  Отого знаменитого Вилкового, що має назву "українська Венеція" - звісно, що ніяких палаццо там нема, це умовна назва, але село дійсно унікальне, люди живуть на воді, сітка каналів, основний спосіб пересування – човни. Основний промисел – це рибальство, під час сезону виловлюють головний вилківський делікатес – дунайського оселедця, саме зараз ще сезон, і можна придбати в засоленому і свіжому вигляді. Свіжий оселедець на мангалі - це щось неймовірне, рідко коли його можна ще десь придбати, особливо в свіжому вигляді. У Вилковому це можливо і це перший гастрономічний аспект відпочинку в цьому регіоні, а другий - це вилківська полуниця – саме зараз пік її сезону. Вона дуже смачна, не така, як скрізь росте в Україні, бо вона там росте не на піску, як зазвичай, а на вилківському дунайському родючому мулі. Смачнішої полуниці я в житті не їв.

Є в них і вина, це місцевий сорт Новак, який росте на воді. Взагалі то для винограду водне середовище протипоказано, це не його, він має рости в сухому ґрунті. В Одеській області також є подібні ґрунти і подібний клімат, але вилківський виноград також росте на каналах і городах, оточених водою і дає подібний на Ізабеллу за смаком і ароматом виноград з якого роблять місцеве вино Новак. Для знавців вина, для гурманів звісно це буде щось дуже простеньке, але для тих, хто полюбляє у вині відчувати смак винограду – це те що треба.

- Куди в Україні доречно зараз їхати відпочивати на море "дикуном", тобто з наметом?

- Я особисто не практикую дикунського відпочинку в наметах, але таких місць в Україні вистачає. На мою думку, кращим місцем для дикого усамітненого відпочинку на природі, там, де немає людей навколо є Кінбурнська коса. Це в Херсонській області, напроти Очакова. Оскільки з материка туди важко заїжджати, дороги там нема, всюди піски, добиратися краще з Очакова морем. Ходить регулярно катер з причалу і якщо знати час – це найпоширеніший варіант. А ще з минулого року на Кінбурнську косу ходить з Миколаєва швидкісний катер на підводних крилах. Можна приїхати і там загубитися хоч на тиждень, хоч на два, там дуже мало людей. Є якісь поселення, але вони невеличкі і орієнтовані на туристів. Тобто можна знайти, якщо треба, якісь цивілізаційні пункти – медпункти, магазинчики, але можна знайти шматок свого берега, де не буде людей навколо, а будете тільки ви самі і природа.

- Це воно настільки ще не розкручене?

- Туди дуже важко діставатися. Якщо вже ви дісталися, то ви там самі.

- Для багатьох людей внутрішній туризм - це Львів, Одеса, Київ, Карпати. Більш просунуті назвуть найвідоміші палаци і фортеці України. Які місця на вашу думку незаслужено обділені увагою, куди ви радите завітати тим, хто цікавиться внутрішнім туризмом?

- Дуже багато їх насправді, Україна просто ними нашпиговована. Якщо неподалік Києва – Житомирська область, палаци Терещенків. Це відомі цукрозаводчики, які походять з Глухова, їхній нащадок Мішель Терещенко зараз керує цим містом. Його пращури мали цілу цукрову імперію, столицею якої був Глухів, кілька великих заводів вони мали на Житомирщині, в селищах Андрушівка, Червоне, Турчинівка – ціла низка заводів і біля кожного вони будували палац для когось з членів родини. Більшість з них збереглася в різному вигляді, деякі, як в Денишах, вже в стані руїн, хоча є плани з реконструкції, а деякі в хорошому стані, як наприклад палац в Андрушівці - це перший палац Терещенків на Житомирщині.

Відомий палац в готичному стилі з червоної цегли в селищі Червоне, біля цукрового заводу, відносно непогано зберігся, але його нинішній стан викликає найбільше занепокоєння, бо немає жодних реставраційних і навіть консерваційних робіт не проводиться, і він потроху руйнується. Я знаю, що в місцевої влади є намір знайти кошти на його реставрацію, навіть нащадки Терещенків приїжджали, оглядали, будують спільні проекти, як його відродити, але є певний бюрократичний момент, бо зараз цей маєток належить православній церкві Московського патріархату, з ними важко вирішити це питання. Там зараз ніхто не живе, тільки влітку дві монашки чи послушниці перебувають як охорона, взимку там взагалі нікого нема.

- Тобто можна і в палаци зайти?

- Саме в цей не можна, бо він перебуває в аварійному стані, а в інші можна, в одному з них, в Андрушівці – школа, в іншому, в Турчинівці – технікум, їх можна і оглянути зовні і зайти всередину

- І громадським транспортом до них можна дістатися?

- Так, це живі села і транспорт там курсує. Якщо орієнтуватися в українській транспортній логістиці. Звісно якщо ви іноземець, прилетіли в Київ, не знаєте української мови і хочете поїхати в Андрушівку вам це буде дуже важко зробити.

- Оце ж взагалі проблема внутрішнього туризму в Україні –  інфраструктура. Багатьох цікавих місць важко дістатися громадським транспортом. Як це обійти, які є лайфхаки?

- Якщо ви хочете гарантовано отримати враження, побувати в тих місцях, які вас зацікавили, треба користуватися послугами туристичних агентств, туроператорів або клубів мандрівників, типу нашого Навколо.ua.  Це для тих,  хто в принципі допускає як такий організований туризм, бо я свого часу був категоричним противником організованого туризму, спеціально купив автомобіль щоб подорожувати куди мені хочеться, зупинятися там, де мені хочеться. Але, як не дивно, сталося так, що з’явилася спільнота моїх однодумців, які розділяли мої захоплення і якось це переросло в клубний рух і всі почали об’єднуватися і подорожувати разом. Спочатку кожен їхав власною автвівкою, а зараз ми всі спокійно сідаємо в один автобус і їдемо разом. Це коло однодумців, майже всі знайомі між собою і це цікаво.

- Але екскурсія потребує додаткових грошей, ніж коли купуєш квиток і їдеш сам.

- Це спірне питання, дивлячись які ви ставите перед собою цілі. Якщо вас цікавить селфі-туризм: приїхати до замку, сфотографувати і поїхати далі, то однозначно громадським транспортом буде дешевше. Власною автівкою, якщо у вас невелика компанія чи якщо ви подорожуєте удвох, може буде дорожче, бо зараз транспортна складова має дуже серйозний відсоток в бюджеті кожної подорожі. Якщо ви хочете побачити, наприклад, нічну театралізовану екскурсію в Дубенському замку, то вам це буде особисто персонально коштувати дуже дорого, бо це дорога штука, там задіяно безліч акторів, техніки – багато чого, не буду спойлерити. Але це вражаюче дійство і краще звернутися до агентства, чи до нашого клубу, чи до будь-якого іншого, бо таких клубів ще багато, які організують поїздку з такими атракціями. Є і в Кам’янець-Подільському такі видовищні театралізовані екскурсії, і в Луцьку, і у Львові, і це взагалі тренд минулого року, коли всі почали проводити театралізації і подавати звичайний екскурсійний матеріал не сухо, як дати і прізвища, а у вигляді шоу.

- Це вже така фішка для пересичених туристів

- Насправді - для всіх, бо є люди, наприклад, які не переносять музеїв. Історичні чи художні – для них це втрата часу, ну що там робити, що там цікавого? А є музеї, які влаштовують екскурсії таким чином, що хоч мала дитина, хоч дорослий, всі будуть задоволені

 – Назвіть будь ласка топ-п’ять місць для туристичної поїздки на вікенд, для тих, хто живе в столиці.

- Це мабуть те, що має привабливу візуалізацію, яка є чимось таким, що ти більше ніде не можеш побачити. Для нашого клубу це затоплена церква посеред Дніпра під Ржищівом. Настільки це вражаюче виглядає, що це мабуть єдина екскурсія, яку ми проводимо двічі на рік. Усім раджу Ржищів, придніпровські пагорби, там по дорозі і Трипілля, дуже красиві панорами Дніпра, старовина трипільська культура. Якщо вас цікавить історія, там все це є. На цілий день там вражень вище крищі

Друге, я скажу варіант, мабуть, банальний – це біла церква, неподалік неї, в Сквирському районі Київської області, є село Буки з ландшафтним парком, який побудував місцевий міні-олігарх. А в Білій Церкві, крім відомого всім парку "Александрія" Браницьких є ще така цікава штука як сад-мур. Це плодовий сад Браницьких, який відродив місцевий садівник Микола Іллєнко. Він перетворив його на сад-музей, там є, по перше, близько 200 сортів одних лише яблунь. Різних, починаючи від тих, які вирощували ще Браницькі і якісь сучасні, які не пройшли ще сертифікацію. Дуже смачно. Це треба їхати, звісно, в період врожаю

- І їх можна зривати і їсти?

- Можна і скуштувати, і придбати те, що сподобалося і продукцію, яку він випускає на основі своїх яблук, і не тільки. Це фруктове вино, навіть сухе, це щось неймовірне!

Але знову ж таки, не так просто туди потрапити, треба звертатися до організації, яка могла би організувати поїздку і спілкування з ним, бо він дуже цікава людина.

Третій варіант – Чернігів. Це одне з перших, що спадає на думку. Виїжджаючи з Києва ви потрапляєте в місто, яке живе в абсолютно іншому ритмі. Я не кажу вже про історію, храми, домонгольський період, це все зрозуміло, але там атмосфера зовсім інша,спокійно, розмірено, і ти ходиш по місту цілий день і просто відпочиваєш. Багато сучасних гарних кав’ярень, ресторанчиків, місцеве пиво – не тільки відомого великого пивзаводу, а й маленька броварня там є, яка робить неймовірно смачні креативні сорти. І знову ж таки, там є і театралізовані екскурсії, щомісяця по три дні міні-фестиваль "Зелена сцена": музика, якісь літературні читання, виставки, вулична їжа. Тобто,  якщо приїжджати в цей період, можна не тільки щось цікаве побачити, а й потрапити в атмосферу сімейного міського свята.

Четвертий – Радомишль. Містечко стало відомим останні десять років завдяки замку-музею, який створила там Ольга Богомолець, яка перетворила звичайний водяний млин, яких по Україні безліч, на маленький казковий замок з Середньовіччя. Є версія, що на цьому місці колись  був замок, але це може так – може ні, а те, що там зараз – досить цікаво і привабливо. Обов’язково треба відвідати експозицію всередині замку, це українські домашні ікони, вона називається "Душа України". В ідеалі бажано потрапити на екскурсію, яку проводить сама Ольга Богомолець, але це дуже рідко таке буває. Зараз там є професійні гіди, які проводять екскурсії дуже цікаво.

Ну і природа там красива, і територія там красива, і годують добре, і навколо є місця, до яких цікаво потрапити. Нещодавно ми заїжджали до одного винороба, який живе в тому напрямку, в селі Мила, куштували його вина. Так само в тому напрямку страусина ферма в Ясногородці, етнографічний комплекс "Українське село". Це я просто накидаю варіанти для одноденної поїздки в той бік, якщо не доїжджати до Житомира. Насправді дуже цікаве місто, але не сприймають його люди як туристичне. В Житомирі - музей космонавтики. Хоч він сприймається більше як дитяча атракція, але насправді це музей на світовому рівні, з реальними зразками космічної техніки. По друге є новий, сучасний, дуже креативний музей, який називається "Ремісничний двір". Місцевий підприємець почав збирати колись різні інструменти старовинні і ця колекція настільки розрослась і настільки він класно її репрезентує, що це другий музей, який я обов’язково раджу всім відвідати в Житомирі. Знову ж таки, центр самого міста досить цікавий, є де прогулятися, випити кави чи пива. Один день там точно можна провести, хоча є й куди розвиватися місту, треба щось створювати, щоб затримувати туристів більше ніж на один день, щоб почали і готелі працювати.

- До речі, в читачів були питання про готелі. "В нас в Україні багато красивих місць і пам'яток історії, але чому там всюди так погано з готелями? Інколи крім поставити намет і спати там, ніяких варіантів не знайдешь. Роскажіть про свій досвід, як ви в таких ситуаціях викручувалися? Чи охоче місцеві жителі приймають до себе на ночівлю?"

- Не доводилося мені ночувати просто в людей, як то кажуть, це для тих, хто подорожує автостопом є класичний спосіб "вписатися" на ночівлю безкоштовно. Я ніколи не практикував, хоча були різні варіанти ночівлі, починаючи з гарних готелів і закінчуючи старими радянськими без води, без нічого. Були варіанти ночівлі і в приватних помешканнях, квартирах, в яких люди частіше у великих містах зупиняються, ніж в готелях.

З готелями дивіться яка ситуація: буда радянська система готелів, їх будували в кожному районному центрі, але будували їх для тих, хто приїздив у відрядження. Для туристів дуже рідко готелі були. Готель, який називається "Турист" - для туристів , все інше то готелі для обкомівських робітників, для звичайних робітників і готель "Колос" для колгоспників, які приїжджають на базар. Воно так і лишилося. Тільки в тих містах, де є реальні туристичні потоки, почалася реконструкція готелів, будівництво нових, з’явилися якісь стандарти якості. В інших містах, які залишаються обабіч великих туристичних потоків, ці готелі залишаються такими, як вони були 30 років тому

- І ви в таких випадках радите шукати подобову оренду житла?

- В кожному випадку треба шукати свій варіант. Якщо це хоч трошки туристично цікаве місце, там обов’язково буде якійсь міні-готельчик хоча б на околиці. В крайньому випадку можна обрати собі обласний центр і вже навколо нього будувати маршрути іншими місцями.  

- В Україні потроху розвиваються гастротуризм, винний туризм, вело туризм. Які напрямки ще на вашу думку можна було б розвинути?

- Перспективним є індустріальний туризм, хоча це те, що цікавить іноземців в Україні. Наприклад зараз Чорнобиль користується величезним попитом, особливо після виходу серіалу, щодня близько тисячі людей приймає Чорнобильська зона відчуження і цей попит буде зростати. Для українців - це скоріш не туристичне місце, хоча з часом це буде змінюватися. Але напрямок індустріального туризму - це і відвідування великих підприємств на які так просто не потрапиш. Сталеливарні  якісь заводи, де можна побачити як метал тече в якісь ємності, розбризкується світловими краплями – рідкісне видовище.

Річковий туризм. В нас на жаль нема зараз майже річкового транспорту, дуже рідко десь ходять катери. А от сплави каяках, рафтах, плотах, катамаранах – це перспективна штука і вона далі розвиватиметься активніше.

Гастрономія вже трошки розвинена, винний туризм ще тільки зароджується. Вже другий рік працює проект Європейського союзу "Географічні зазначення в Україні" і одним з елементів цього проекту є розвиток доріг вина і смаку в Україні, і зараз реалізується пілотний проект в Бесарабії "Дорога вина та смаку Придунайської Бесарабії". Це туристичний маршрут, який об’єднує ключові точки, де можна скуштувати щось місцеве. Це має бути те, що вирощується в цій локації, виробляється на цій території і є для неї традиційним. Якісь сири, ковбаси, копченості, вино, пиво. От така дорога вина та смаку зараз розробляється від Шабо до Ізмаїла.

- А можна не з екскурсією, а самостійно відвідати всі ці локації?

- Власне, це робиться в першу чергу для розвитку індивідуального туризму, на трасі є вказівники на кожне з цих господарств, вони всі перевірені, там стандартизовані сервіси, там у відповідні часи нададуть відповідні послуги на відповідному рівні.

- Питання від читача: "Думаємо цього літа поїхати на море в Маріуполь. Що порадите там цікавого подивитися, чи, може, в районі? На вашу думку там безпечно?"

- Сам Маріуполь також не сприймається як туристичне місце. Я там був проїздом і не встиг роздивитися. Знаю, що там є, що подивитися, що є пляжі, в принципі безпечно і поблизу є інші курорти Донецької області, такі як Мелекіно, які розвиваються, живуть і приймають туристів. Але особистих вражень в мене нема, не можу порекомендувати

Якщо все складеться як треба, на початку осені ми влаштуємо поїздку в Донецьку область: Бахмут, Слов’янськ, Святогірськ, підземелля, де видобувають сіль, колишній артемівський завод шампанських вин, Святогірський монастир і ще багато цікавого.